четвер, 30 грудня 2010 р.

Пенсійна реформа. Загальнообов’язкова накопичувальна система

Пенсійні системи удосконалюються практично у всьому світі, і, впершу чергу, у країнах із високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено, насамперед, тенденціями старіння населення. Тому запроваджуються системи пенсійного забезпечення, які побудовані на принципово нових засадах, метою яких є:

1. підвищення рівня життя пенсіонерів;

2. встановлення залежності розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;

3. забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

4. заохочення громадян до заощадження коштів на старість.


Які ж передумови реформи пенсійної системи в Україні?



Низькі пенсії. Середній розмір виплачуваних пенсій дуже низький, що спонукає багатьох людей продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку. Низька заробітня плата спричинює дифіцит коштів ПФУ на виплату пенсій, що покривається за рахунок державного бюджету (; за підсумками 2009 року дефіцит бюджету ПФУ становитиме 13 млрд. 53 млн);

Високі ставки пенсійних внесків. Платники пенсійних внесків не задоволені надмірно високими ставками пенсійних внесків, що є причиною великої заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємств (1,3 млрд. грн.). Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної системи третину фонду заробітної плати. Це підвищує собівартість продукції та знижує її конкурентоспроможність, стримує зростання заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, а легалізації тіньового сектору економіки та доходів населення.

Соціальна несправедливість. Розмір пенсій практично не залежить від трудового стажу та сплачених пенсійних внесків. Через економічні проблеми у країні було запроваджено штучне обмеження максимального розміру пенсій, що призвело до “зрівнялівки” у пенсійному забезпеченні.

Демографічна ситуація. Солідарна пенсійна система дуже залежна від демографічних ризиків. Стабільність такої системи залежить головним чином від співвідношення між чисельністю пенсіонерів та платників пенсійних внесків. Пік демографічного навантаження буде досягнуто у 30-х роках 21 сторіччя - на 10 осіб працездатного віку припадатиме 11 пенсіонерів (один працюючий утримуватиме більше, ніж одного пенсіонера).

Досвід країн ЄС, де в середині 80-х років ситуація з пенсійним забезпеченням була так само складною, показує, що достойна пенсія і кардинальне зменшення пенсійного навантаження на державні фінанси можливі лише через глибоку пенсійну реформу шляхом створення трьохрівневої збалансованої пенсійної системи.

3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , який передбачає створення в Україні нової пенсійної системи. За цим Законом в Україні запроваджується трирівнева пенсійна система:







Сутність змішаної системи полягає в тому, що вона дозволить зробити пенсійну систему країни фінансово збалансованою та стійкою. В такій системі ризики, пов'язані з демографічною та економічною ситуаціями, будуть розподілені між трьома її рівнями, що дозволить захистити майбутніх пенсіонерів від зниження загального рівня доходів.

Перший рівень – реформована солідарна пенсійна система. За рахунок її коштів виплачуються пенсії за віком, за інвалідністю, по втраті годувальника та допомоги на поховання пенсіонерів. Зазначені пенсії призначаються після досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку – 55 років для жінок та 60 років для чоловіків.

Другий рівень – обов’язкова накопичувальна пенсійна система. Кошти цієї системи будуть інвестуватись за спеціальними правилами з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Накопичені в системі кошти належатимуть застрахованим особам, використовуватимуться для здійснення їм пенсійних виплат і будуть успадковуватись.

Третій рівень – система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Отож, перший рівень - державна солідарна система, система соціальної безпеки, яка гарантує пенсію на рівні, не меншому, ніж 60% розміру мінімальної зарплати. Другий рівень - обов'язкова накопичувальна система. Третій рівень - добровільна накопичувальна приватна пенсія.

Звідси і структура пенсій в країнах з розвиненою економікою: 50% - державна, 8-40% - пенсія другого рівня, 10-42% - приватна. Тоді як в Україні державна пенсія складає 99,991%, пенсія другого рівня - 0%; третього - 0,009%.

Реально недержавні пенсійні фонди (третій рівень) почали діяти з 2005 року. Сьогодні створено повну інфраструктуру діяльності НПФ. Збільшуються активи НПФ: на кінець 2007 року - 281 млн. грн., на кінець третього кварталу 2008 року - 580 млн. грн. Зростає кількість громадян-учасників НПФ.

На часі - введення другого рівня пенсійної системи. Такий крок не тільки підвищить соціальний захист громадян завдяки їх безпосередній участі в накопиченні коштів на пенсію, але й створить потужного внутрішнього інвестора зі значними довгостроковими ресурсами, які будуть спрямовані на розвиток економічної та соціальної інфраструктури країни.

Україна досить пізно залучилась до світового досвіду використання ринку недержавних пенсійних послуг для забезпечення соціальних потреб пенсіонерів та збільшення інвестиційного потенціалу країни. Якщо перші НПФ з'явилися в світі більше 100 років тому, то в Україні лише з 2004 року. В той же час це дає можливість Україні не повторювати помилок інших країн та запровадити кращий світовий досвід.

Немає коментарів:

Дописати коментар