понеділок, 11 квітня 2011 р.

Пенсійна реформа потрібна молодим

 
Пенсійна реформа - найбільш довгограюча реформа. Вона реалізується не роками, а десятиліттями. Реформа, яку зараз починає український уряд, закінчиться тільки через тридцять-сорок років, коли на пенсію вийде останній випускник вузу, який почав працювати за чинної пенсійної системи. Цільова аудиторія реформи - це
двадцяти-тридцятирічні люди, які тільки-тільки почали працювати.
При цьому реформа жодною мірою не стосується чинних пенсіонерів, і вона тільки трохи зачіпає людей передпенсійного віку. Тому нерозумно і некомпетентно звучать прогнози опозиційних політиків про те, що в результаті реформи на вулицю з протестами вийдуть пенсіонери. Не вийдуть. Пенсіонери можуть бути незадоволені рівнем цін на хліб або послуги ЖКГ, але ніяк не пенсійною реформою, яка їх доходи не зачіпає.
Якщо хто і буде незадоволений, то це судді, прокурори, депутати та інші категорії спецпенсіонерів. Кожен з них втрачає в результаті реформи десятки, а то й сотні гривень гіпотетичної пенсії. До речі, в сусідніх Румунії та Угорщини, де також проводяться аналогічні реформи, з протестами на вулицю вийшли саме ці категорії бюджетників, а Чехія паралізована страйком лікарів. Проте в Україні фрондерство прокурорів і суддів не піде далі кухонних розмов, оскільки вони розуміють, що спецпенсіонери отримують багато в порівнянні з усіма іншими і їх скарги не знайдуть відгуку в суспільстві.
Пільгових пенсій не буває
Пенсійну систему в країні готові реформувати тільки 57 депутатів. Саме стільки голосів набрав законопроект про скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні. Законопроект цей - не більше ніж напівзахід, привілеї він не скасовує, а лише упорядковує. Зокрема, встановлює норму про те, що пільгові пенсії виплачуються не за рахунок коштів Пенсійного фонду, а за рахунок державного бюджету, а самі пільгові пенсії нараховуються тільки з заробітку, з якого сплачуються внески до соціальних фондів - усілякі доплати, премії та матеріальна допомога не враховується при визначенні розміру пенсії.
Проте навіть такий напівзахід викликав лють серед депутатів. І це не дивно, адже ухвалення такого закону призвело б до зниження депутатської пенсії десь на третину, а депутати-пенсіонери - таких у нас близько третини від усього складу Верховної Ради - могли взагалі втратити право на отримання пенсії під час роботи народними обранцями.
Аргументація в депутатів залізобетонна. Існує цілих п'ять рішень Конституційного суду, які говорять про те, що ветеранові праці можна виплачувати пенсії в розмірі нижче за прожитковий мінімум, а пенсію депутатам обмежувати не можна. Найважливіше рішення конституційні судді ухвалили за підсумками розгляду справи про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 р. (№1-21/2005). Тоді уряд хотів обмежити максимальний рівень пенсій, проте Конституційний суд за поданням Комуністичної партії заборонив це робити, визначивши, що "Конституція і закони України можуть виділяти певні категорії громадян України, які вимагають додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами (тобто народні депутати)".
Логіка ухвалення такого рішення зрозуміла - судді Конституційного суду, як і всіх інших судів в Україні, мають право на спеціальну пенсію. Більше того, розмір пенсії суддів КСУ навіть більший, ніж в народних депутатів. Цілком природно, що всі категорії пільгових пенсіонерів відстоюють свої пільги всіма доступними способами. За минуле п'ятиріччя погляди у комуністів не змінилися - вони вже відкрито заявили, що не збираються підтримувати урядовий варіант пенсійної реформи, який обмежує максимальний розмір пільгових пенсій.
Більш того, після набуття чинності закону про пенсійну реформу, комуністи оскаржать його в Конституційному суді. Зараз у країні проживає кілька сотень депутатів-комуністів різних скликань парламенту. Всі вони отримують спеціальні пенсії, відпочивають у відомчих санаторіях і лікуються у Феофанії, і в боротьбі за їхні права Петро Симоненко не пошкодує ні бюджет Пенсійного фонду, ні уряд, ні парламентську більшість.
Пенсіонерів, які працюють, не буває
В Україні пенсії отримують три категорії людей - діти, які втратили батьків отримують пенсію з втрати годувальника, інваліди працездатного віку отримують пенсію з інвалідності і люди похилого віку отримують пенсію за віком або за вислугою років. Ці три категорії людей отримують утримання від держави з однієї простої причини - вони з тих чи інших причин не можуть працювати. Пенсіонер, це людина, яка не може працювати в силу свого віку або фізичного стану. Якщо людина працює, то вона не пенсіонер.
Проте в Україні більше чотирьох мільйонів пенсіонерів - майже кожен четвертий - працюють. Дійсно, пенсійний вік в 60 років для чоловіків і 55 років для жінок був встановлений ще за часів індустріалізації. За цей час люди не тільки стали жити довше, але і їх якість життя покращилася. Жінка в 55 років може і хоче працювати і статистика показує, що саме цим вона і займається - переважна більшість пенсіонерів обох статей у віці до 60 років працюють. При цьому паралельно вони отримують ще й пенсії.
Це не дає Пенсійному фонду можливості збільшити пенсії тим, кому вони дійсно потрібні - людям похилого віку, які вже не можуть працювати в силу свого віку. Збільшення пенсійного віку, заборона на отримання спецпенсій пенсіонерам, які працюють, та збільшення термінів пенсійного стажу спрямовані на відновлення істинного поняття пенсії - як державної допомоги непрацездатним людям.
Чоловіки, які доживають до 60 років, живуть потім в середньому ще п'ятнадцять років. Жінки ще довше - більше двадцяти. З плином часу кількість людей похилого віку в Україні тільки зросте. Співвідношення працюючого і непрацюючого населення в країні наближається до одиниці. У країні близько 14 млн. пенсіонерів і стільки ж людей платять внески до Пенсійного фонду. Простою мовою це означає, що кожен, хто працює, повинен вираховувати зі своєї зарплати гроші на виплату пенсії одному пенсіонерові.
За прогнозом Держкомстату, з 2014 по 2018 рр. пенсійного віку досягнуть на 700 тис. осіб більше, ніж людей, які досягнуть працездатного віку, а в період з 2019 по 2023 рр. - на 1,5 млн. чоловік більше. Пенсіонерів в Україні стане більше, ніж людей, які сплачують пенсійний внески. Це означає, що доходи людей, які вийдуть на пенсію через десять років, можуть бути навіть меншими, ніж мізерні пенсії чинних пенсіонерів. На пенсійний фонд, а разом з ним і держбюджет, чекає крах - держава виявиться просто не в змозі утримувати таку велику кількість непрацездатних громадян. Цю реальність фактично вже неможливо змінити, якщо не враховувати варіант масового залучення в країну мігрантів.
Саме тому в Україні виникла необхідність проведення пенсійної реформи. Пенсійна реформа потрібна не для того, щоб збільшити пенсії чинним пенсіонерам, і навіть не для того, щоб ліквідувати поточний дефіцит Пенсійного фонду. Пенсійна реформа потрібна для того, щоб мінімізувати ризик краху системи соціального забезпечення в Україні через десятиліття.
Дармоїди пенсій не отримають
Середньостатистичний громадянин впевнений в тому, що держава дасть йому пенсію. Незалежно від того, де і як ця людина працювала, і чи працювала вона взагалі. Чинне законодавство цілком і повністю підтверджує цю тезу. Пенсіонер з мінімальним стажем і мізерними відрахуваннями в Пенсійний фонд може претендувати на 600-700 грн. пенсії, а ветеран праці з гідною зарплатою отримує 1200-1400 грн. пенсії, максимум дві тисячі гривень. Як бачимо, заради пенсії не варто напружуватися все життя.
Пенсійна реформа зруйнує ці ілюзію. Без мінімального трудового стажу в п'ятнадцять років (зараз вистачає і п'яти), без сплати до Пенсійного фонду мінімальних платежів пенсіонер не буде мати права на отримання навіть мінімальної пенсії. Він буде змушений або працювати, або обов'язок з утриманню цього дармоїда ляже на плечі дітей і родичів.
Не залежати від держави
На думку президента Конфедерації роботодавців України Олексія Мірошниченка, третина працездатного населення країни - а це близько шести мільйонів чоловік - працює без трудової книжки, без сплати податків та пенсійних внесків. Це і гастарбайтери в країнах Європи і Росії, і ринкові торговці, і сезонні сільськогосподарські робітники. Ще стільки ж працівників отримують фіктивну зарплату - на папері, через бухгалтерію, вони отримують мінімальну заробітну плату, а все інше в конверті.
Таким чином, більше половини тих, хто працюють, в країні так чи інакше ухиляються від сплати внесків до Пенсійного фонду. Повністю всі податки і внески сплачують лише працівники бюджетної сфери і працівники великих промислових корпорацій і підприємств з іноземними інвестиціями, яким корпоративна етика не дозволяє ухилятися від сплати внесків.
Причина повсюдного ухилення від сплати пенсійних внесків та отримання зарплат у конвертах - чинна солідарна пенсійна система. Населення, що працює, не відкладає собі гроші на пенсію. Принцип роботи Пенсійного фонду полягає в тому, щоб зібрати гроші на виплату пенсій з відповідних внесків, акумулювати їх і одразу ж, без інвестування, виплатити сьогоднішнім пенсіонерам. Тобто ті, хто працюють сьогодні, утримують тих, хто сьогодні перебувають на пенсії.
При цьому звичайний співробітник, що не має права на спеціальну пенсію, не має навіть теоретичної можливості заробити собі на гідну пенсію. Незалежно від розміру зарплати та суми пенсійних внесків, його пенсія буде обмежена сумою в 1800-2200 грн., а в переважній більшості випадків людина не зможе претендувати на пенсію понад 1400 грн. Відповідно, отримувати велику офіційну зарплату і платити з неї податки та внески - безглуздо. Ось і нараховують собі гендиректори зарплату в 1500 грн., а головні бухгалтери за паперами отримують гривень 900.
Зруйнувати цю частину тіньової економіки можна тільки шляхом впровадження загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування, коли працівник частину внесків відправляє до солідарної пенсійної системи, а частину - на власний пенсійний рахунок. Згодом ці кошти інвестуються в економіку країни і, по досягненню пенсійного віку, виплачуються як добавки до солідарної пенсії. Таким чином, працівник зможе самостійно регулювати собі розмір пенсії - більше платиш внесків, більше інвестуєш, буде більше пенсія, менше платиш внесків - менше пенсія. Після створення накопичувальної системи пенсійного страхування зникнуть стимули для виплати зарплати в конверті, а економіка країни отримає багатомільярдний інвестиційний ресурс.
Щоб отримати це, необхідно пройти через складну і непопулярну пенсійну реформу - потрібно обмежити пенсії спецпенсіонерам, збільшити пенсійний вік і зменшити кількість пенсіонерів-пільговиків, які працюють.
Ера державної благодійності підходить до кінця. Весь світ зрозумів це значно раніше. Нарешті дійшло й до нас. Якщо ми цього зараз не зрозуміємо, нам всім буде дуже важко жити на пенсії. Але тоді скаржитися вже буде нікому

Джерело: http://news.finance.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар